Дитина не хоче ділитися – як навчити в її власному темпі

«Моє!» – одне з перших слів, яких навчаються діти, і вживають вони його охоче. Якщо вашій дитині важко ділитися на майданчику чи в садочку, це цілком нормально. Ділитися діти вчаться кілька років, це не приходить саме. Тут ви знайдете поради, як підтримати дитину без примусу.

Чому це так важко

Дво- і трирічні діти саме відкривають, що вони окремі особистості зі своїми речами. Триматися за іграшку – це спосіб потренувати «я». До того ж їм важко уявити, що відчуває інша людина і як довго доведеться чекати. Вміння чекати, чергуватися й розуміти потреби інших розвивається поступово й зазвичай стає помітнішим близько чотирьох-п’яти років. Це не означає, що дитина егоїстична. Вона саме там, де їй і належить бути.

Що не допомагає

• Змушувати віддати іграшку. Так дитина вчиться, що її бажання нічого не важать.
• Присоромлювати: «Так не можна» чи «Ти жадібний».
• Порівнювати з братом, сестрою чи іншими дітьми.
• Вимагати, щоб ділилося все. Кожен має право на щось лише своє.

Що допомагає: крок за кроком

1. Спершу визнайте. «Ти тримаєш машинку, хочеш мати її лише для себе». Почуття нормальне, навіть якщо вчинок треба скоригувати.
2. Вчіть чергуватися, а не віддавати. «Спочатку граєшся ти, потім черга Данилка». Дитині легше зрозуміти, що іграшка повернеться, ніж що її віддають. Скористайтеся пісочним годинником чи пісенькою, щоб було видно, коли черга змінюється.
3. Готуйтеся до зустрічі з друзями. Нехай дитина обере кілька «особливих» речей, які перед приходом гостей сховаються. Решта – спільні.
4. Опишіть почуття обох дітей. «Тобі було сумно, коли Данилко взяв машинку, а Данилко теж її хотів». Так дитина вчиться, що й у інших є почуття.
5. Будьте прикладом. Діліться їжею, розповідайте, що позичаєте речі, і помічайте, коли хтось ділиться.
6. Хваліть добровільне ділення. «Данилко отримав лопатку, бо ти нею поділився. Бачиш, як він зрадів?» Описуйте, що сталося, а не просто кажіть «молодець».
7. Запрошуйте до співпраці. Спільна вежа чи великий малюнок, у якому беруть участь усі, дає відчуття ділення, і ніхто нічого не втрачає.

Як часто виникають конфлікти

Дуже часто, особливо коли діти втомлені чи голодні. Рахуйтеся з тим, що їх буде багато, і сприймайте їх як нагоду потренуватися. Втручайтеся, якщо хтось може постраждати, а інакше дайте дітям шанс владнати все самим. Допоможіть словами: «Ти можеш запитати: чи можна мені взяти?»

Ділення у вечірньому ритуалі

Вечір – хороша нагода потренувати ділення без суперництва. Читайте казку разом і дозвольте дитині обирати, але чергуйтеся: один вечір обирає дитина, наступний – ви. Якщо в дитини є брат чи сестра, чергуйтеся і в обранні казки, і в тому, хто сидить ближче. Розкажіть, що ви цінували протягом дня: «Я бачила, що ти дав Данилкові покататися на гойдалці». Невеликі слова вдячності у вечірніх сутінках западають глибше, ніж зауваження посеред гри.

Як допомагають казки

В історіях дитина може спостерігати, як це – чекати, отримувати й давати. У Napmoon є, наприклад:

• Колючок чекає своєї черги (4–6 років) – Колючок дуже хоче погойдатися, але гойдалка зайнята. Як чекати, щоб злість не взяла гору?
• Тобі і червоний м’яч (4–6 років) – у Рудика новий м’яч, а Тобі стало якось дивно й колюче в животику. Що це за почуття?
• Жабка Квакуша шукає друга (2–4 роки) – Квакуша дуже хоче мати друга.
• День народження Стрибунця (6–8 років) – свято і хтось, хто сидить сам біля пісочниці.
• Тобі і працьовиті мурашки (2–4 роки) – як мурашки працюють разом.

Після казки коротко запитайте: «Як було Колючкові чекати? Що йому допомогло?» У Napmoon можна створити й власну казку: впишіть ім’я дитини, оберіть тему «Уміння ділитися» і мораль, наприклад співчуття чи терпіння. Дитина стає героєм, який відкриває, що іграшка, якою ділишся, іноді стає цікавішою.

Звички, які допомагають

Нехай у дитини будуть власні речі в окремому місці, яких ніхто інший не бере. Коли приходять друзі, майте кілька однакових іграшок. Тренуйте чергування в щоденних речах: хто візьме наступну намистинку, хто натисне кнопку ліфта, хто наллє сік. Починайте з коротких миттєвостей ділення й поступово подовжуйте.

Коротко

• «Моє!» у два-три роки – це нормально й частина розвитку.
• Не змушуйте віддавати іграшки; тренуйте чергування й залишайте дитині речі лише для неї.
• Називайте почуття обох дітей і будьте прикладом.
• Хваліть добровільне ділення, описуючи, що сталося.
• Казки та спільні ігри показують, що ділитися можна з радістю.

Коли варто звернутися по допомогу

Поговоріть із вихователями, педіатром чи дитячим психологом, якщо після п’яти-шести років дитина майже ніколи не грається з іншими, часто різко реагує, коли треба ділитися, або їй, схоже, важко зрозуміти, що відчувають інші. Інколи за цим стоять інші труднощі, і дитячий психолог може порадити та підтримати.